Сплюшки

Зараз, коли моя дитина засинає солодко і міцно, я згадую свою вагітність. Я спала як справжній тхорик. Довго, багато, в гостях, вдома, на роботі, в транспорті. І всю вагітність, до останнього дня. Мені казали: «Як же добре, що ти спиш. Відсипайся. От народиш, довго спати не будеш». Але я народила Андрійка, який виявився ще тим сплюшком. Не знаю як буде далі, але за 4 з половинкою місяця мого материнства, я не спала лише одну ніч – першу після пологів.

Ще до пам’ятних двох смужок на тесті я вже знала про свій цікавий стан. Однією із виразних ознак було моє величезне бажання валятися в ліжку і довго спати. Це була середина жовтня – початок листопада, пора філософських роздумів, а ще й на фоні грядущих у моєму житті змін. Тому приїжджаючи з роботи о 6 чи 7 годині я дозволяла собі бути лінивою і відпочивати. Я чекала того моменту, коли моє спання перетвориться в безсоння вагітних і я будитиму чоловіка посеред ночі пограти в карти (як моя мама, коли носила мене). Але минали тижні, змінювалися пори року як то кажуть)), а я спала і просинатись не збиралася. Бувало, що приїжджала з роботи о 6-й розуміючи, що якщо засну зараз, то вночі буду кукурікати. Тому до 9-ї силувала себе, займаючись нісенітницями і тоді о 9-10-й лягала спати. Дитинка ще з животика змінила мій графік. Я здебільшого лягала дрихнути між 21:00-22:30, 7:00-7:30 просиналася і жвава, відпочила прямувала до холодильника. Зранку обов’язково снідала. Взагалі під час вагітності за харчуванням я слідкувала. Я якось рахувала, що своєю зарплатою не покривала навіть свого харчування. Не рахуючи вже одягу, квитків в кіно, подарунків рідним, квартплати і витрат пов’язаних із вагітністю. Таким був мій режим. Ми сміємося, бо з чоловіком до вагітності по ночах зазвичай дивилися фільми. А з моїм спанням по вечорах він  вже звик, що це його час читати.

Роман любить розказувати, як я одного дня, ще на початку вагітності, заснула десь біля 7-ї вечора. В першій ночі проснулась, виспана і недобра, знайшла його в іншій кімнаті. Влаштувала істерику зі словами: «Ти мене не любиш..», гірко плакала, півгодини посварившись, я мирно пішла спати далі. Підтверджую так і було.

Спала я і останню ніч перед пологами. Ці останні тижні вагітності давались мені вже не так безтурботно як перші. Я така 16 кільо плюс, з животенищем, ходила в туалет вночі по 5-7 разів. Мріяла про сон на животі. В мене була відпрацьована схема, як я сонна злазила з ліжка, щоб не гепнутися. Спочатку я ставала на четвереньки на ліжку, потім спускалася помалу ногами і тоді йшла))). Останню ніч я заснула звично, проснулась 7:30 і почваланькала на кухню. Нічого не підозрюючи і не чуючи по собі, ще шукала фільм про Фріду (мексиканська художниця, дружина Дієго Рівери, дурна комуністка...). Фільм я не додивилася як ви розумієте. Дитьо народилось о 15.50.

Ось тут і закінчилось моє спання, здавалося. Але ні.

Першу ніч я таки не спала, тобто спала лише дві години. Всі пішли, дитинка лежить поруч, ти відходиш від емоцій. Це зараз, я коли кладу малого  в ліжечко і чую, що він покрутився не дивлюся до нього, поки не плаче, а тоді заглядала до маленького дитятка кожні 3 хвилини, бо ж чи не повернувся неправильно, чи там дихає маленьке, чи ба не шукає груди... в пологовому я була запрограмована: давати дитині груди кожен раз, коли плаче, коли шукає їх ротиком, давати часто, давати, давати і НЕ ДАВАТИ СУМІШ.  Я пам’ятаю, що він і плакав, але не так щоб в моїй голові промайнула та думка про суміш. Зрештою зі мною лежала дівчина яка годувала з пляшечки дівчинку, і та плакала більше.

Принесли ми Андрійка додому. Перші дні, звичайно, я не виглядала як нова копійка. Навчитися спати по 2 годинки було важко. Але я призвичаїлася. Андрійко мало «висів на грудях». Були і такі окремі дні, коли я присипляла його і щойно вставала – він просинався і знову просив цицю. Було і таке, але мало. Здебільшого він їв що 2-2,5 год. Мені дівчата, що годують довго і на чиї поради щодо грудного вигодовування я зважала, радили будити і годувати не рідше, аніж що дві години. Але будити його я не вміла і не навчилася. Порухати щічки, носик, губки... Ну не вмію я його будити і все. Моя дитина або спить і хоч памперс міняй – вона буде спати, або не спить і тоді мамо звиняй))) Через рідке прикладання малюка маю інколи проблеми, тому не сильно тим тішусь. Було б добре, якщо б інтервали були не більше 2-х годин, як радять. Але з місяцями і груди призвичаюються. Люблю нічні годування, бо уві сні малюк їсть добре. Трохи його відкладаю в ліжечко, якщо хочу виспатись в улюбленій позі, але зручніше і 80% часу таки спимо разом. Всі троє: Ромчик, я і Король Лев посередині з простертими в сторони руками))).

Єдиний раз мені Андрійко зробив сюрприз, який я не оцінила. Спав більше 6-ти годин вночі не прокидаючись на годування. Ге..я після такого презенту мала температуру 39. Тому тепер сплю з ним, а якщо відкладаю в ліжечко, то ставлю будильник, щоб через 3 години погодувати свого сонька.

Я призвичаїлася до дитини: якщо втомлена сплю з ним вдень, або після купання ввечері вкладаю його і засинаю сама. Мама і чоловік деколи сміються, як я вночі його годую: сплю, а він сам собі цицю вхопить, посмокче, відпустить... знов вхопить, поїсть і т.д - а я сплю. Зараз майже не встаю вночі, тільки перекладаю його з однієї сторони на іншу. Тому, коли мене питають: «А вночі годуєш?», «Важко, напевно недосипаєш з дитиною», кажу: «Та ні, одна ніч, яку не спала, то перша після пологів...». Але нам тільки 4 з половинкою, а попереду ще го-го скільки зубів)).

Ніжність

Мить, коли малятко засинає у тебе біля грудей. Ти відчуваєш його дихання, відчуваєш як дитятко плавно переходить до все глибшого і глибшого сну, вдихаєш його запах. Запах своєї дитинки, запах свого скарбу. Запах, який переносить тебе десь далеко до мрій. Ручка, яка тягнеться, яка шукає твого пальчика, щоб схопитися, щоб відчути мамину присутність, мамине тепло. Ти тримаєш його ручку, а дитя засинає. Крихітну таку ручку...

Пригадую, що коли мені в родзалі принесли замотане дитя в ковдрочці, з заплющеними очками, в шапочці в полосочку, яке кричало, вимагало, щоб його повернули назад в теплий животик – я розгубилася. Ні, в цю мить материнський інстинкт ще не включився, цей інстинкт у той момент розгубився і зрозумів, що прийшов час його дії. Але в цю мить я не відчувала ні безмежного щастя ні безмежної любові...  Любов прийшла згодом. Любов прийшла, коли пройшло переживання і наступила ніч, коли я залишилася з дитям наодинці. Пригадую я захотіла побачити його пальчики, які ж ці маленькі його пальчики, які ці ручки, які я собі уявляла попередні 9 місяців...  Я полізла розмотувати дитинку, я захотіла з нею познайомитися.

Пригадую, що тиждень, коли ми забрали синочка додому видався в липні дощовий і ми ще не гуляли із ним, хотіли дочекатись сонечка. Андрійко спав по 2 годинки, бувало просинався, кликав маму, гамцяв і гамцяючи засинав далі. він набирався сил, а ми з чоловіком збирали думки докупи. В ці декілька днів ми навіть дивились фільми. Згадується момент, коли дитя заснуло в спальні, я його погодувала, вклала і пішла в вітальню до чоловіка, ми включили фільм і затихли, розуміючи, що життя змінилося, що за стіною в другій кімнаті спить Він, третій член сім’ї – хтось, про кого зараз всі думки, хто вкрав моє серце. Материнське серце. Тепер серце спить збоку, гамцяє цицю і солодко зітхає.

Люблю тишу. Люблю бути із сином наодинці. Люблю створювати комфорт навколо нього. Напевно це інстинкти. Люблю сідати збоку і дивитись як він спить. Здається, що весь світ живе своїм шумним неспокійним життям десь далеко на іншій планеті... а ми з сином двоє в нашому маленькому світі миру і любові на планеті Маленького Принца...

Люблю як він сміється. Перша його посмішка була в пологовому вночі. Він засміявся до мене і я зрозуміла його послання: «Привіт, мамусю, це я, це я той самий, що стукав до тебе із животика... мамо, я тебе люблю»... Зараз я його смішу, щоб почути цей щирий-щирий на всю кімнату регіт, щоб побачити ці очі...

Очі, якими на мене ще не дивився ні один чоловік. Очі щирі, закохані і дитячі. Очі мого сина. Очі сина, який колись виросте, буде любити дівчину, буде мріяти і жити по-своєму, буде окремо від мене. Але це буде колись, а зараз він спить поруч і я слухаю як він дихає...